Історія справи

Постанова ВСУ від 07.07.2015 року у справі №800/75/15
Постанова ВАСУ від 20.04.2015 року у справі №800/75/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 року м. Київ справа № 800/75/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Заїки М.М.,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Черпака Ю.К.,

при секретарі судового засідання Крапивці Л.А.,

з участю: позивача ОСОБА_4, представника відповідача Гуцала Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Президента України про визнання протиправними діяння, стягнення шкоди,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати нечинним рішення Президента України від 5 грудня 2014 року про відмову у виконанні покладених на нього обов'язків щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів громадян України і передачу зазначених повноважень іншим державним органам, зокрема, Генеральній прокуратурі України, Адміністрації Державної прикордонної служби України.

зобов'язати відповідача прийняти рішення про негайне поновлення суддями його прав та свобод як людини і громадянина;

стягнути з Президента України 2500 000 євро на відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням, діями та бездіяльністю.

Посилався на те, що відповідач безпідставно відмовляється виконувати покладені на нього Конституцією України обов'язки по захисту його (позивача) прав і свобод, які порушуються з боку державних органів, в тому числі суддів Вищого адміністративного суду України, та незаконно делегував свої повноваження до інших державних установ щодо розгляду звернення про застосування насильства з боку працівників прикордонної служби.

Представник Президента України у запереченні проти позову просить відмовити в задоволені позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Зазначає, що розгляд звернень позивача здійснено в силу законодавчо встановленого механізму.

В судовому засіданні позивач вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив і зазначив, що немає жодних підстав до спонукання Президента України у прийнятті рішення про негайне поновлення суддями Вищого адміністративного суду України прав, свобод та інтересів позивача. Звернення про протиправність дій прикордонників спрямовано для перевірки до Генеральної прокуратури України та Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, за правилами статті 162 КАС України, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково, в тому числі про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, якщо таке рішення буде визнано протиправним.

Зібрані у справі докази не дають підстав вважати, що Президентом України прийнято рішення, яким порушені права, свободи чи інтереси позивача.

Конституційний Суд України в своїх рішеннях, зокрема, №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, №19-рп/2008 від 02.10.2008 року, неодноразово наголошував, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. Законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що передбачені нормами Конституції України.

За статтею 102 Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 106 Основного Закону України деталізується загальний статус Президента України, встановлений у статті 102 Конституції, шляхом визначення його основних функцій, повноважень та порядку їх реалізації. Зокрема, Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Виходячи з положень зазначених норм, глава держави як гарант додержання Конституції України, забезпечує конституційний правопорядок та конституційну законність в державі. На виконання цієї функції, Президент України має право на подання до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших актів Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України. Характерним повноваженням у сфері забезпечення конституційного правопорядку є повноваження Президента України у призначенні на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України, призначення третини складу Конституційного Суду України, здійснення першого призначення на посаду професійного судді.

З метою забезпечення прав і свобод людини та громадянина Президент України у разі потреби приймає рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Глава держави зобов'язаний сприяти створенню ефективної системи захисту прав і свобод людини за допомогою відповідного юридичного правового механізму, до складу якого входять нормативні (матеріальні, процесуальні) та інституційні форми і засоби.

Конституційний Суд України (ухвала від 8 травня 1997 року у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положення статті 102 Конституції України) вказав, що за главою держави закріплені широкі повноваження, що стосуються захисту справедливості, прав, свобод та інтересів окремої людини в разі їх порушення будь-ким, у тому числі й держави. Для реалізації цих функцій Президент приймає рішення, а в разі необхідності безпосередньо втручається в критичну ситуацію з метою усунення будь-якої загрози для держави та її громадян.

Поряд з цим діє конституційний механізм розподілу прерогатив у галузі управління, який зв'язує Президента з різними ланками державного апарату. Для забезпечення конституційного порядку, нормального функціонування держави існує структурована, багаторівнева ієрархічна система органів виконавчої і судової влади. Вони наділені відповідною юрисдикцією, мають свій предмет ведення і реалізують повноваження через визначені законодавством процедурні рамки та технології.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2008 року №23-рп/2008 (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою), Президент України за будь-яких умов сам зобов'язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією і законами України.

Саме на виконання зазначених положень закону вчинялися дії по перевірці відомостей, викладених у заявах позивача від 04.12.2014 року (а.с.13), від 20.02.2015 року (а.с.21), в яких останній повідомляв про порушення його прав з боку працівників прикордонної служби, що мало місце 21 жовтня 2014 року, посадових осіб і суддів різних інстанцій та просив видати указ (розпорядження) про негайне поновлення конституційних прав, відшкодування шкоди.

Як свідчать зібрані у справі докази, вказані звернення, згідно повідомлень від 05.14.2014 року (а.с.14), від 22.02.2015 року (а.с.22), Адміністрацією Президента України спрямовані до компетентних державних органів, в тому числі Генеральної прокуратури України, Адміністрації Державної прикордонної служби, для здійснення перевірки і прийняття рішень. Крім того, у повідомленні від 22.05.2015 року роз'яснено механізми вирішення питань, пов'язаних із судовими рішеннями.

Про прийняті рішення ОСОБА_4 повідомлявся у визначені законом строки і порядку. У разі незгоди з прийнятими рішеннями суб'єктів владних повноважень позивач не позбавлений права оскаржити їх в досудовому чи судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. У разі незгоди із судовим рішенням зацікавлена особа вправі оскаржити його в апеляційному, касаційному порядку чи в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення позову, оскільки вимоги, викладені в ньому, є безпідставні.

Судові витрати сторонами не понесені.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 162, 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до Президента України про визнання нечинним рішення щодо відмови у виконанні покладених обов'язків по захисту прав, свобод та інтересів громадян України, зобов'язання про негайне прийняття рішення суддями про поновлення його соціальних прав та стягнення шкоди.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в апеляційному і касаційному порядку не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, встановленому статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

М.М. Заїка

М.Г. Кобилянський

Д.В. Ліпський

Ю.К. Черпак